Можна скільки завгодно віщати про «неправильного» Данілова, якийопустив свій клуб в першу лігу. Але він, на відміну від верхівкиФедерації Футболу України, витрачав і витрачає на футбол свої ОСОБИСТІкошти, а не паразитує на грошах професійних футбольних клубів! І якщовступає в полеміку, то відстоюючи інтереси Прем’єр-ліги, а не честьмундира або різні корупційні схеми існування.

«Команда», «Футбол», «Спорт-Експрес» в Україні», «Пресинг»та інші «корпоративні» ЗМІ вже яку кампанію закрутили, принижуючи іображаючи Прем’єр-лігу! І мета її навіть не дискредитація президентаУПЛ В. Данілова, а радше величезне бажання відволікти опонентів відгострих проблем, через які задихається український футбол. Перевестипроблеми в площину з’ясування стосунків, здавалося б, найпростіше. Алеот прикрість: не виходить, і все тут. Раніше виходило, а за Данілова невиходить. Напевно, цілі не ті. Адже чого добивається Прем’єр-ліга? НеДанілов (!), а саме УПЛ, читай клуби:

• зробити Чемпіонат видовищним, цікавим, безкомпромісним!
• створити всім клубам рівні умови;
• отримати можливість розвитку продукту «Чемпіонат України» і організації «Прем’єр-ліга».

Цілком природні і зрозумілі цілі.

Що робить ФФУ:

• не бажає допускати клуби до управління футболом. Доходить домаразму, коли представники регіонів, де професійний футбол помер(Херсон, Миколаїв, Житомир), ухвалюють доленосні рішення про розвитокелітного футболу;
• відмовляється проводити виважену реформу футбольного арбітражу;
• відмовляє УПЛ в передачі всього комплексу прав (телевізійних, комерційних тощо) при проведенні змагань;
• протистоїть всім ініціативам УПЛ;
• потурає невеликій групі розкольників в ігноруванні директив УПЛ.

Навіть людині, далекій від цих проблем, зрозуміло, хто «за» прогрес,а хто «проти». Але головний ідеолог ФФУ С. Васильєв, а також йогопослідовники А. Франков, Ю. Карман, Е. Липовецький із впертістю тазавзяттям, що заслуговують на більш гідне застосування, видають це законструктивну позицію ФФУ!

Останнє десятиліття характеризує наростаючі проблеми в суддівстві.Вони призвели до звироднілості кваліфікованих суддів і появи касти«придворних»: Сіренка, Даньковського, Вакса, Шмігельського, Швецоватощо. І кому, як не ФФУ шукати шляхи виходу з цієї беззаперечної кризи.Але потрапивши в лабети, з них вже не вибратися! Кругова порука середвищих чинів ФФУ – Г. Суркіс, С. Стороженко, С. Татулян – не даєможливості об’єктивного, здорового, реалістичного подолання проблем. Ізаганяє шляхи їх вирішення все глибше і глибше. Сьогодні для цих людейвизнати необхідність реформування тієї чи іншої структури – означаєвтратити не тільки обличчя, а й владу, таку солодку, таку жадану.

Федерація футболу України вже давно живе дутим авторитетом завдякирозпіареним декілька років тому акціям і псевдоноваціям на кшталт «Урокфутболу у школі», «Футбол в кожен дім» тощо. На цьому полі брехні і«квітне» таке махрове окозамилювання, як масовість студентського ісільського футболу, де понад 30 тисяч (!) команд оспорюють призи ітитули. Чиновники федерації вже давно стали непрохідною стіною в нашомуфутболі. Будь-які рішення, що ухвалюються дисциплінарними органами іорганами правосуддя ФФУ, мають одну мету: захистити мундир чиновникафедерації будь-якою ціною. У цьому завзятті браві полковники доходятьдо абсолютного абсурду. Пригадайте хоча б зовсім недавню історію зневдалим переходом В. Федорчука з ФК «Львів» до «Арсеналу». Як вжемордували Комітет зі статусу гравців і КДК непоступливу Прем’єр-лігу завідмову зареєструвати контракт. А закінчилося тим, що КДК соромливовизнав: не було контракту між клубами, як і між «Арсеналом» тафутболістом. «Арсенал», мовляв, надав проекти контрактів (?). І що ж,доблесні лицарі боротьби за справедливість С. Решко, Д. Лутюк та їмподібні не можуть, ухвалюючи рішення, відрізнити контракт від проекту?Білі нитки, панове! І вони всюди, де ФФУ намагається правдами інеправдами захистити себе від УПЛ, що набирає сили й авторитету. Ну незвикли вони ділитися, тим паче владою. Ось і пишуть безглузді речі,придумують «рішення».

Дуже повеселила відповідь виконавчого директора ФФУ О. Бандурка напрохання повернути платежі солідарності УЄФА, які в 2002-2006 рр.професійні клуби перераховували на будівництво бази збірних України вГореничах: «Будь-які претензії щодо повернення витрачених коштів єбезпідставними», «Керівництво ФФУ неодноразово давало ґрунтовніроз’яснення для футбольної громадськості з приводу усіх нюансівреалізації проекту будівництва», «Детальна інформація про інвестиції уцей об’єкт містилася й у фінансових звітах 7-го та 9-го Конгресів ФФУ,котрі також було затверджено відповідно до Статуту організації. У цьомузв’язку дану тему вважаємо повністю вичерпаною» (???).

За фактом вийшло, що гроші пішли незрозуміло куди, а у ФФУ навіть невважають потрібним звітуватися перед клубами за їх меценатство, щопахне відвертою крадіжкою. Васильєв і його послідовники повиннізрозуміти: біле не можна вічно називати чорним, навіть якщо це дужетреба «верховному» Григорію Михайловичу. Навіщо було переносити 13 турчемпіонату? Адже фахівці запевняли, що додаткові дні підготовки длянашої збірної – насправді лише послаблення футболістам, якірозхолоджуються безглуздим перебуванням на базі. Нині же зі стін ФФУдолинає заклик відтермінувати закінчення чемпіонату на тиждень. Клубина це не пішли. Хто ж захоче ще тиждень «киснути» на роботі, коли вголові думки лише про відпустку?! Але «борзописці» Васильєва в митьзатягнуть «пісню» про деструктивну позицію Прем’єр-ліги, небажаннядопомагати головній команді країни тощо. Ось лише про те, що зміни вкалендарі – це кричуще порушення договірних зобов’язань, які черезрішення Конгресу проштовхує С. Стороженко, в Будинку футболу замовчать.Не вигідно!

Це ж як треба зашорити поважну у футболі людину, яким, безумовно, єС. Решко, аби він писав подібне: «надати ДОКУМЕНТАЛЬНЕ підтвердженняфакту приховування з боку ФФУ та її керівника договірного характеруматчу «Металіст» – «Карпати», «пред’явити інші фактологічні матеріали».Не відстає від колеги і новоявлений футбольний генерал І. Кочетов: «Яне адвокат харківської команди, але за ці дії «Карпати» повинні бутисерйозно покарані» (?). У боротьбі всі засоби хороші – саме під такимгаслом ведеться війна проти Прем’єр-ліги, де замовниками виступаютькерівники федерації.

А подібних прикладів, лише за останніх півроку, можна навести допівсотні. А ось з найсвіжішого: С. Стороженко рішенням ФФУ дуже хотівзмістити початок весняної частини змагань, посилаючись на стангазонів у розпал зимової стихії, влаштовувалися жорсткі перевірки,особливо стадіонів в Ужгороді і Києві («Оболонь-Арени»). А в підсумкувиявилось, що найжахливіше поле саме в Стороженка. Тому що новогогазону, постеленого на «одному з найкращих в Європі» стадіонів вХаркові, не вистачило навіть на одну зиму. Якщо поставити за метупровести аналіз усіх висловлювань і дій посадових осіб ФФУ у відносинахз УПЛ, повірте, за голову схопляться не лише Блаттер з Платіні.

В. Данілов змушений був розповісти про реальну ситуацію в нашомуфутболі на Асамблеї європейських ліг. Адже ще на Конгресі та останніхВиконкомах ФФУ президент Прем’єр-ліги намагався вивести наконструктивний рівень обговорення проблем у клубному футболі, які неварто ховати як шило в мішку. До речі, це не Данілов першим звернувсядо Європи. Першим це зробив Олександр Іванович Бандурко, який викрививсуть документа, що його було надіслано до ФФУ, аж ніяк не дляподальшого скерування у ФІФА, а для вивчення й ухвалення щодо ньогозагального рішення. Свій свого в образу не дасть, тому й вирішилиГригорій Михайлович із «товаришами» відразу дати відкоша цій примхливійУПЛ. Відкоша то дали, а що далі? З суддівством справи все гірші ігірші. Сергій Аршакович приборкує дуже вміло, але ж не можна так, щобвсі були ручними, і до того ж киянами! Адже ФІФА, дізнавшись про таку«практику» ФФУ, може й владу застосувати.

Якось останнім часом стихли завзяті письменники. «Спорт-Експрес»взагалі зайняв вичікувально-аналітичну позицію: подивимося, хто кого, авже потім… Один Франков без найменших докорів сумління строчить у«Футболі» пасквілі без передиху. Такий режим роботи, напевно, дозволяєйому увірувати в праведність власної (і привнесеної товаришами) ідеї.Тільки от буде колись соромно, Артеме Вадимовичу, і боляче…

Підсумок вищесказаного елементарний і очевидний. ФФУ дуже хотілапісля норовистого Сафіулліна всадити в крісло президента Прем’єр-лігипідконтрольну нею людину: благо власники клубів дуже вже довго велиторги за це не таке вже й солодке, але надто престижне і вагоме місце.Здавалося б, ще крок, і В. Рабинович міцно всядеться в це крісло. Алене склалося, і з липня минулого року ФФУ де відкрито, а де підпільноведе справжнісіньку війну проти УПЛ. Скасовували реєстрацію, в правахобмежували, договір не підписували, на кожен «апчхи» незадоволенихвидавали рішення КДК. Але чомусь Прем’єр-ліга на чолі з «ніяким»Даніловим продовжувала жити, виграючи паралельно одну апеляцію заіншою, процес за процесом. Прем’єр-ліга житиме, хоча б тому, що цьогодуже хочуть ті люди, які там працюють і ті, хто дав їм цю роботу. Всіпідступи чиновників ФФУ приречені на провал, тому що рухає ними не ідеяі боротьба за інтереси футболу, а жага до влади, абсолютної владибудь-якою ціною…