Сьогодні з віце-прем’єром Борисом Колесніковимговорити про політику — все одно що з десятикласником про навчання. Водного в голові тільки весна, в іншого — тільки Євро-2012. З одногобоку це дещо розчарувало, адже Колесніков — один зі стовпів правлячоїпартії. З іншого боку — обнадіяло. Так про Євро-2012 ще не говоривніхто.

— Борисе Вікторовичу, за десятьднів ви встигли ознайомитися з підготовкою до Євро-2012 усього чотирьохміст-учасників. Писали про це багато, але цільного висновку поки небуло…

— Давайте розділимо наше інтерв’ю щодо строків на дві частини.Наприкінці квітня поговоримо про готелі, а сьогодні — про все інше.Отже, Львів. Дві точки підвищеного ризику. Перша — відсутність стадіонув поєднанні з відсутністю у підрядчика розуміння, як його будувати. (Умене досвід, звісно, невеликий. Але «Донбас-Арена» дозволяє про цеговорити.) Що ми зробили? З 26 березня посилили будівництво підряднимиорганізаціями. З 29 березня повністю розгортаємо фронт робіт. Тимбільше що 25 березня Львівська міськрада передала стадіон у віданняКабінету міністрів. З понеділка дамо нові технічні завдання, пов’язаніз максимальним посиленням концертних можливостей об’єкта. Тому що сампо собі стадіон приноситиме збитки. І місто його просто не потягне.Тому «натягуються» додаткові можливості.

— Це збільшить кошторисну документацію?

— Не набагато. Відсотків на п’ять-сім. А то й менше. Але займестадіон не 20—25 днів на рік, а як мінімум удвічі більше. Отже,починаємо посилення робіт на стадіоні і, гадаю, до 5—7 квітня вийдемона тисячу людей у дві зміни.

— Посилення, як і комплектування влади, буде за рахунок донецьких підрядчиків?

— Підрядчики будуть ті, які вміють будувати. Що стосується, скажімо,злітно-посадкової смуги у Львівському аеропорту, то це буде консорціумз українських, голландських і німецьких компаній. Нинішня компаніятакого досвіду не має. Що ж до стадіону, то будуть і українськіпідрядчики, і турецькі, і хорватські. Роботи, пов’язані з покрівлею,виконуватимуть виключно іноземні спеціалісти.

— Тобто ще одне збільшення кошторису?

— Так.

— Залучення іноземних фірм — це тендер?

— Звісно. Залучатимуться світові бренди на кшталт «Сіменса» чи«Філіпса». Але з деяких робіт Кабмін має право вибору єдиного виконавця.

— А що буде з нинішнім генпідрядчиком — «Азовінтексом»? Ця фірма виводиться з проекту?

— Вони братимуть участь у субпідрядних роботах.

Друга точка ризику — аеропорт. Термінал будує досвідчена компанія. Смугу, як я сказав, посилюємо.

Тепер — дороги. Я проїхав по дорозі Краківець—Львів. Це майже 90кілометрів до кордону з Польщею. Вигляд вона має, м’яко кажучи,гнітючий. Плюс ділянка від траси Чоп—Київ. Десь близько 23 кілометрівнової надсучасної траси теж буде прокладено...

До речі, хочу вам сказати, що прямих витрат в уряду саме наЄвро-2012 — близько 700 млн. дол. Тобто — два стадіони. Решта —національна інфраструктура, яку так чи інакше треба буловпорядковувати. Держава за 19 років не побудувала жодного аеропорту, анам за півтора року потрібно побудувати і здати в експлуатацію три...Тож зі Львовом зрозуміло... Тепер ідемо від західного кордону до Києва.Від Львова до Рівного у принципі дорога гарна. Від Рівного до Житомираїї просто немає. І від Житомира до Києва дорога потребує серйозноїреконструкції. Сам в’їзд з боку Житомира вкрай проблематичний. Єтехнічне рішення закінчити хоча б чотири кілометри окружної. Це багатов чому зніме проблему. Також є рішення щодо розширення житомирськоговходу зі збільшенням мостових переходів.

— В’їжджаємо в столицю і…

— Дивимося на те, без чого Євро-2012 точно не буде. Знову ж таки насамперед — стадіон і аеропорт. На другому місці — знову
дороги.

Що стосується НСК «Олімпійський», то так, як тут організованороботу, гірше не придумаєш. Ми були на стадіоні 23 березня і побачили,що перший ярус знесли й відлили в бетоні. Тепер шести-семи тисячамглядачів нічого не видно. Але другий ярус залишили. І сьогодніпіскоструйками чистять бетон 60-х років. Який сенс відновлювати бетонп’ятдесятирічної давності? За логікою, потрібен був спрямований вибух —як по готелю «Донбас» — і все. Але сьогодні вже пізно. Адже стадіонбудують для глядачів. І ми зараз вивчаємо, які додаткові перевагиглядачі отримають у результаті реконструкції, на яку виділили великігроші. Так, глядачі сидітимуть під дахом. Що, у принципі, важливо.Особливо в осінньо-зимовий період. Це зрозуміло. Але це — все.

— Чи правда, що фірма, котра займається навісом, має статутний капітал у сім тисяч гривень і афілійована з Ігорем Коломойським?

— Про афіліювання я не можу сказати. Але статутний капітал у сімтисяч гривень я підтверджую. Попереднє керівництво Міністерства спортупідписало контракт на 100 мільйонів доларів з компанією, в якоїстатутний капітал сім тисяч гривень. Щоправда, тут у плані безпекивтішає те, що ця фірма тільки виграла тендер. Вони, звісно, зі своїмкумівством молодці. Але коли під цим дахом перебувають 68 тисяч людей,— хто відповідатиме, коли щось станеться? Ті, хто підписував, чи ті,хто будував? Я не хочу сіяти паніки, тому що в субпідряді у цієїнезрозумілої фірми на «Олімпійському» кращі німецькі компанії звантових перекриттів. Тож безпека гарантована. Але як компанії, яківолодіють статутними капіталами в сотні мільйонів євро, опинилися впідряді у цих «багатих людей» із сімома тисячами гривень — запитанняокреме.

Тепер виконання умов щодо знесення ТРЦ «Троїцький». Адже у власниківтам залишився паркінг. А оскільки Київ їм усе ще не компенсувавзнесення, то вони його не збираються добудовувати. І це дуже серйозназагроза.

— Йдеться про майданчик з боку Великої Васильківської?

— Так. Ділянку потрібно впорядкувати. А влада Києва повинна зробитите, що обіцяла. Тобто здійснити обмін територіями. Після чого паркінгпотрібно буде добудувати. Повірте, він не заважає. Стадіон же свогопаркінгу не має. З іншого боку стадіону є ще кілька споруд, створенихдо епохи історичного матеріалізму, — ковзанка і кілька центрів такого жвіку. Ми запропонували спочатку побудувати нову ковзанку. Це недорого —до 30 мільйонів гривень. Будується вона місяців п’ять, а рештугадючників знести. І на їхньому місці зробити гарний парк і нормальнігостьові зони. На відкритих кортах ми можемо на якийсь час, розібравшиконструкції, прибравши сітки і застеливши штучною зеленою травою,створити для уболівальників усі зручності. Тобто зробити зонугостинності, гідну фіналу європейського чемпіонату. З компаніями, котріволодіють цими об’єктами, позиватися і не хочеться, і немає часу. Томуя думаю, що ми вдамося до закону про суспільні потреби. Тобто простовикупимо ці ділянки. Але за сьогоднішньою ринковою ціною. А не запозавчорашньою. Так буде швидше.

— Так, але в обов’язкових межахзони гостинності є ще дві великі ділянки, які перебувають в оренді втаких собі фірм «Урал» і «Інтерспорт».

— Тут, гадаю, потрібно також застосовувати закон про суспільні потреби і вилучати ці ділянки на користь НСК «Олімпійський».

— Але ці ділянки не є власністю, а взяті в оренду на 15 років.

— Отже, потрібно розривати договори оренди.

— За деякою інформацією, ці фірми афілійовані з Гаррі Карогодським та Дмитром Табачником...

— Мені це не відомо. Але мені абсолютно однаково, з ким ці фірмиафілійовані. Нам потрібно провести чемпіонат. І мені однаково, в кого,за законом про суспільні потреби, слід викуповувати землю або з кимтреба розривати договори оренди. Тому що ця земля потрібна НСК«Олімпійський». І мене влаштовують будь-які дії, але виключно управовому полі.

— Що з термінами на «Олімпійському»?

— Питання щодо термінів є. Хоча роботи дуже прості. Можливо,доведеться посилювати підрядника. Тому що конструкція незрозуміла.Генеральний підрядник — «Київміськбуд». У нього є ще чотирисубпідрядники, в яких ще 70 субпідрядників. У турецької ENKA чи внімецької Нochtief субпідрядників — сотні. Але немає ось цих чотирьохнаростів. Мені здається, що вони просто відіграють роль «банкоматів».Голослівно звинувачувати не буду. Розберемося — громадськість знатимесвоїх героїв…

— Переходимо до аеропортів. Почнемо з «Борисполя»?

— Ні, з «Жулян». Смугу зробили. Залишилося зробити руліжні доріжки.І це все можна виконати. Але термінала немає. Хоча оптимізм у міськоївлади є. Правда, хотілося б, аби цей оптимізм був ще підкріпленийконкретною конструкторською і будівельною командою. Окрема тема —необхідність «Жулян» у Києві взагалі. Аеропорт посеред міста — саме пособі питання специфічне. Є обмеження. Насамперед для пасажирськихрейсів. Плюс «Жуляни» — порт кінцевого призначення. Тобто, на відмінувід «Борисполя», — не транзитний. Тому, щоб авіакомпанії вибрали«Жуляни», порт повинен мати конкурентні переваги. Ми робимо нову дорогублизько трьох кілометрів і виходимо на Повітрофлотський проспект. На цебуде потрібно трохи більше року. Надперевагою «Жулян», звісно, була бстанція метро. Це гілка на сім із половиною кілометрів. І якщо містохоче володіти портом, а порт — отримувати прибуток, то метро кончепотрібне. Але це вже після Євро-2012. Не встигнемо.

Тепер наша «Маленька Україна» — аеропорт «Бориспіль»: землярозкрадена, нічого не побудовано. Сам аеропорт тримається тільки наособистому ентузіазмі та професіоналізмі директора Бориса Шахсуварова.До термінала F, який зараз здається, проїхати не можна, тому що йогооточують землі, як ви кажете, «афілійовані» з якимось «маркізомКарабасом». Як пасажиру потрапити з термінала F у термінал D — знаєтільки досвідчений провідник-індіанець.

Посадкова смуга, із двома курсами, була побудована наприкінці 90-х.Друга — наприкінці 60-х, за радянською технологією. Потрібно будуватинову. Хоча до Євро-2012 це питання не розглядається. Зараз смуга відеальному стані. Отже, гроші марно не витрачатимемо. Термінал D, якийбудується, дуже солідний, хоча без витребеньок. Під сто тисяч метрів.Поки що відстаємо, але наженемо.

— Тепер Харків?

— Так. Дороги Київ—Харків немає. У кращих традиціях Російської імперії, частиною якої ми були, є тільки напрямок.

— Але є ще залізниця. Швидкісні експреси…

— Ми опитали кілька сот пасажирів і з’ясували, що зі швидкісногопроекту початку XXI століття експреси перетворюються на пасажирськийтелятник 70-х років. Ну , немає там швидкісної технології. Стадіон уХаркові побудований на змішаному капіталі — тобто приватному ідержавному. Як пілотний проект — успішний. В
аеропорту смугу будуємоабсолютно нову, а термінал уже побудований на приватні гроші. Що дляХаркова дуже добре. Кільцеву дорогу потрібно всю модернізувати. Це мизакладаємо у витрати, пов’язані з підготовкою інфраструктури країни дочемпіонату.

— І, нарешті, Донецьк.

— Стадіон в ідеальному стані, і на ньому можна грати будь-які матчі. Хоч півфінал, хоч фінал.

— Так, але невдовзі після відкриттяпочали точитися настирливі розмови про тріщину, що поповзла десь учаші… Про якісь плавуни тощо.

— Ці розмови вели ті, хто нині зачищає бетон 68-го року. Немає тамніяких тріщин. Усе було прораховано. Геології приділялася величезнаувага. До того ж не забувайте, що в Донецьку — одна із найсильніших уЄвропі гірничо-геологічна служба.

Тепер — аеропорт. У Донецьку, як і в Києві, смуги по чотирикілометри. І Донецьк прийматиме всі літаки, включно здалекомагістральними. У Львові й Харкові смуги коротші. Але, в кожномуразі, всі нові українські аеропорти до Євро-2012 матимуть дуже сильніможливості, які збережуться як мінімум на 20 років.

— Донецькі дороги?..

— Як і скрізь. Потрібно добудувати друге півкільце. Зробити новудорогу до українсько-російського кордону — 63 кілометри. Те саместосується й нової дороги у бік російського кордону від Харкова. Доречі, з цього питання ми плануємо в квітні зустрітися на урядовомурівні з російською стороною. Тому що всі дороги, якими їхатимуть у Сочіна зимову Олімпіаду, йдуть через Україну. Після Євро за два рокипотрібно буде побудувати Трансдніпровську магістраль між Києвом,Черкасами і Дніпропетровськом та добудувати ділянкуДніпропетровськ—Донецьк. Я зустрічався з президентом (вам кажу про цепершим), і він поставив завдання: «Час у дорозі від західного кордонудо Києва — шість годин, а від східного кордону до Києва — сім годин.Наша мета — зробити так, щоб Україну з заходу на схід можна булоперетнути за 13—14 годин». Уявіть, які транзитні можливості це дастьнашій країні! Та ще й при тому що на сьогодні транзитні можливостізалізниці перевантажені максимально. Тому транспортні коридори черезУкраїну на Ростов, Баку, Чорноморське узбережжя Кавказу і Середню Азію,безперечно, будуть затребувані.

— Все це, звісно, дуже яскраво, але де гроші? Адже ще свіжі в пам’яті війни навколо 9,8 млрд. гривень із надприбутків Нацбанку.

— На сьогодні в уряду два головних завдання: дати соціальновідчутний для українського суспільства результат через економічнезростання і Євро-2012. Ми не можемо напружувати загальний фонд бюджету,доки в країні злиденні пенсії й мізерні зарплати. Ми випускатимемооблігації з довгими термінами погашення. Аукціони йдуть, і ми могли вжеминулого вівторка продати таких облігацій із три-п’ятирічним терміномпогашення на мільярд гривень. Просто нас не влаштовувала 14-відсотковаставка, перевантажувальна для наступних бюджетів. Хоча наші попередникипримудрялися брати під 27%! Але з вівторка ми вже залучатимемо до 700млн. гривень на тиждень. Щоб будівельні майданчики працювали цілодобово.

— Йшлося ще й про лотерею?

— Так, Державна національна лотерея Євро-2012 готується до осені. Доречі, теж міжнародними командами. Нині над цим працюють Мінфін іМінмолодьспорт. Вони ж будуть і власниками. А ось менеджмент будезахідний.

— А скільки ви плануєте залучити коштів, і яким буде призовий фонд?

— Поки що ця інформація не розголошується. Потерпіть до осені. Всебуде максимально прозоро. Люди повинні розуміти, що вони реально можутьвиграти. Що це не «однорукі бандити». Наразі можу сказати: лотереїтакого типу дуже успішно працюють і в Південній Європі, і в США.Скажімо, в Італії збираються джек-поти по 200 мільйонів євро. Це одиніз проектів залучення коштів.

— Що ще?

— Приватизація. Тому що вперше в історії України гроші, отримані відприватизації старих фондів, будуть перетворені в сучаснуінфраструктуру. У нас є два-три об’єкти, які коштують 8—10 мільярдів.Ті ж таки Одеський припортовий завод або Укртелеком. Є, правда, ще одиншлях, яким пішли росіяни, — підготовка до IPO. Але, з одного боку, цезабирає багато часу, а з іншого — непередбачувані результати. Нашіпідприємства — все-таки не «Газпром» і не «Роснефть». Це такийметалобрухт. Тим більше ринок зараз не найкращий. Хоча для держави IPO— потужний інструмент застав. При 100 відсотках держвласності, продавшина ринку відсотків 20—25, виходить дуже потужний заставний інструмент.Тобто під заставу цих акцій, оскільки вони котируються і мають вартістьна західних біржах, можна залучати кредити. Це можна було зробити. Алеми цього не зробили.

— Цього тижня, з подачі МихайлаБродського, посилено почали говорити про повернення в країну гральногобізнесу. Зрозуміло, що питання непросте, і рішення може затягнутися.Можливо, є сенс поки що виділити букмекерський бізнес, так самоспрямувавши податки та оплату ліцензій на проект Євро-2012. Адже людивсе одно ставлять на результати спортивних ігор. Але гроші йдуть закордон…

— Стосовно букмекерських контор рішення ще немає. А ось чимкеруються ті, хто працює над проектом закону про казино, сказати можу.У що втягувалися люди з невисокими доходами — і пенсіонери, а особливо,молодь? У боротьбу з гральними автоматами. Отож, гральних автоматів вУкраїні не бу-де! Це однозначно. А грати на рулетці, у баккару абоблек-джек пенсіонери не підуть, а підлітків — не пустять.

Далі. Казино можна буде відкривати тільки при готелях. При цьомуякщо хтось думає, що можна побудувати готель на три номери, а знизувідкрити казино, — то такого теж не буде. Я не хочу називати ще деякіречі, щоб ними заздалегідь не скористалися. Тобто йдеться прочотири-п’ятизіркові готелі з фондом не менше певної кількості номерів.Отож насправді казино буде не так уже й багато. Можливо, це будутьтільки п’ятизіркові готелі. Єдиний виняток ми б хотіли зробити длякурортів. Де в готелях, знову ж таки — з певним номерним фондом, але необов’язково високою зірковістю, по всьому Криму мати казино. Проте,знову ж, — без гральних автоматів.

— Чому тільки Крим? А Карпати?

— Звісно.

— І ще одне запитання з фінансовоїсфери — відсутність законодавчого пакета, який би полегшував залученняінвестицій під Євро-2012. Того ж таки єдиного інвестиційного вікна.Можна розраховувати, що нинішня коаліція цей процес усе-таки зрушить ізмертвої точки?

— Інвестиційне вікно має бути відкрите не на період Євро, а взагалідля України. Тому що Україна повинна мати конкурентні переваги вотриманні інвестицій. Це верховенство права для всіх інвесторів — яквітчизняних, так і внутрішніх. І закони, що дозволяють швидко зростати.Максимально спрощені. Друге вікно можливостей готує Міністерствокультури і туризму з Міністерством фінансів. Це нульова ставка податкуна прибуток для всього готельного бізнесу. Як старого, так і нового.Тобто всі українські готелі до 2021 року податків не платитимуть. Нехайвитрачають на розвиток.

— Наскільки вигідний такий хід в умовах тотальної нестачі грошей?

— А як ви з 25-відсотковим податком на прибуток залучите в країну світові мережі при такій «чорній сотні», яка називається ДПАУ…

— А як на це дивиться Микола Азаров? У бюджеті — суцільні діри. Плюс Пенсійний фонд, плюс зовнішні виплати…

— Він повністю цей проект підтримав. Він же розуміє, що потрібніконкурентні переваги. До того ж податок на прибуток від готелівситуацію кардинально не вирівняє. А так ми маємо шанс залучитиінвесторів.

— Повернімося ще раз до ситуації вмістах. У Донецьку є Рінат Ахметов. У Харкові — Олександр Ярославський.У Львові тепер є Кабмін. А хто є в Києві?

— У Києві багато хто є…

— І нікого водночас… Хто в Києві відповідає за Євро-2012?

— Голубченко.

— Але він у Києві відповідає і за все інше. Хто в Києві віце-прем’єр із питань Євро-2012?

— Рінат Ахметов, завдяки беззавітній любові до футболу, «Шахтаря» тасвого рідного міста, побудував стадіон. Очевидно, тими самими мотивамикерувався й Олександр Ярославський. Але йому знадобилася допомогадержави... Менеджером у Києві теж буде Кабінет міністрів. Якщо у вас єінші пропозиції, то ми готові провести великий круглий стіл з участюнайвідоміших журналістів. І спортивних, і не спортивних. У нас, нажаль, пострадянська модель розвитку. Тому що будь-яка країна сильнанасамперед не столицею, а регіонами. Київ свого часу бувнадінвестиційно привабливим. А регіони залишилися порожніми. Але ценепряма ознака тоталітарного режиму. Адже до кризи Кабмін щорічно дававмільярди гривень на утримання столиці. І Київ якось латав діри. Томувиходить так, що ми як уряд перерозподіляємо гроші українського народу,у тому числі й на виконання функцій столиці. Що таке функції столиці?Це вирятування простих киян від жахів української влади. Побудувати підІнститутською та Грушевського паркінги. Розв’язати транспортні вузли.Побудувати ще один міст... Тобто кияни не повинні відчуватинезручностей столиці. Це гроші прямого призначення. А вонивикористовувалися і використовуються нецільовим методом. Місту потрібностворити умови. Тобто спочатку людині, яка готова ставити свою машинуна паркінг, треба цей паркінг надати. А вже потім завозити евакуатори.

— Яким буде транспортне забезпечення міст, котрі приймають Євро-2012?

— З цього приводу ми в середу проводили нараду на базі Мінтрансу. Зарахунок 300—400 млн., виділених Укрексімбанком, ми збільшимо статутнийкапітал державної лізингової компанії, і муніципалітети чотирьох містотримають близько 2 тисяч одиниць абсолютно нового транспорту.

— А хто отримає замовлення на виробництво цих одиниць?

— Українські підприємства. Є тільки один завод, що може впоратися зякістю та обсягом замовлення, — Львівський автобусний завод. До речі, здопомогою «Сіменс» ЛАЗ зробив успішні тролейбуси. Сьогодні ми, зокрема,обговорювали можливість відкриття 12-кілометрового тролейбусногомаршруту Трускавець—Дрогобич. Екологічний транспорт в екологічночистому районі — це хороше рішення.

— Складається враження, що ви ще неусвідомили, де перебуваєте. У рамках підготовки проведення Євро-2012 викреативите, ставите завдання, плануєте перекидання фінансових рік… Видієте як бізнесмен, а це державна система: зі своєю тяганиною,законодавчими обмеженнями, погодженнями, саботажем і розкраданням. Усеможе захлинутися в реальності.

— Заважатимуть працювати — будемо боротися. Активісти саботажупоповнять армію безробітних. У нас для цього достатньо сил і коштів.

— Є ще один підводний риф. Ідетьсяпро масові протести, які готують на Заході відомі політики, зіркиспорту, музики й кіно, що вже замучили УЄФА у зв’язку з жорстокимставленням нашої місцевої влади до бездомних тварин. Яких,прикриваючись підготовкою до Євро, просто варварськи знищують.Насамперед це стосується Києва. Де, до того ж, під виглядом «гуманноговирішення питання» розпилюються мільйонні суми. В інших містах — та жсама картина, тільки в менших масштабах. Там за бюджетні грошізакуповують пересувні крематорії…

— Якщо уряд викриє такі факти, то всі ці не бездомні і не тварини, котрі це роблять, швидко стануть бездомними.

— При цьому існують готові цивілізовані програми, які потрібно лише правильно запустити. Тобто попросту проявити владу…

— Давайте так. Ми не пізніше 10 квітня зберемо МОК і запросимо вас.Всі чотири міста розглянуто. Щодо транспортної інфраструктури рішенняухвалено. Залишилася готельна інфраструктура, і можна братися запроблеми серйозні, але не першорядні. Нині важливо запустити всібудівництва. Ми проведемо круглий стіл, запросимо журналістів,експертів, і прийматимемо рішення. Повірте, це цілком виправнаситуація. Набагато швидше виправна, ніж трибуни на деяких стадіонах…

— І все-таки, ким підкріпити Голубченка, якщо за Євро-2012 у Києві відповідає саме він?

— Голубченко — головний інженер Києва. І його потрібно підкріпитиадміністративними і фінансовими ресурсами. Йому потрібно відповідати замережі, за транспортну інфраструктуру. Але якщо Київрада не маєпроектів розв’язки центру з його заторами…

— Але в Києві є невидима сила, якаволодіє наймогутнішим ресурсом. Вона володіє «Водоканалом», банками,ТЕЦами, кварталами. Зараз ось отримала величезну квоту в уряді… Протеніхто не чув про меценатську діяльність Іванова і Хмельницького.

— Це запитання більше до Іванова і Хмельницького.

— А чому? Чому їм не проявити своїмеценатські можливості в місті, яке значимою частиною належить їм?Можна було б і розщедритися на Євро-2012.

— Ну, це більше питання моралі, ніж закону.

— Чому? Влади теж: податки.

— Це — так. А меценатство — це вже стан душі.

— Добре. Підійдемо з іншого боку.На сьогодні абсолютно зрозуміло, чим займається Місцевий організаційнийкомітет на чолі з Маркіяном Лубківським. Але є ще й Координаційне бюропри Кабміні, чия роль була досить розмита. У поляків сім осіб на чоліPL-2012 курирують основні напрями. Причому це не чиновники, а профільніменеджери дуже високого рівня з відповідними повноваженнями. Можливо,можна зараз вийти на таку схему…

— Ви абсолютно праві, можна було вийти. У 2007 році, після отриманнявід УЄФА підтвердження про проведення в Україні та Польщі чемпіонатуЄвропи, Віктор Ющенко звернувся до Ріната Ахметова. І на замовленнямАхметова консалтингова компанія «МакКінзі» (McKinsey & Company,Inc. — Ред.) через фонд«Ефективного управління» розробила дорожню карту підготовки України доЄвро-2012. І від цієї карти потрібно було просто не відступати ніправоруч, ні ліворуч. Там було приблизно
25 слайдів, які показуютьпокрокові етапи. Старт — грудень 2007. Фініш — травень 2012. На тоймомент це було зроблено більш кваліфіковано, ніж у поляків. У Васюникацей план був. У ФФУ цей план був. Але на рівні розгляду гарних картинокусі займалися самопіаром. А потім, коли ситуація стала критичною, всікудись зникли.

— До речі, з урахуванням вашихнепростих стосунків із Григорієм Суркісом, кажуть, що ви його з’їсте до2012 року. Чи не зашкодить це процесу підготовки?

— Давайте так. Якщо ми відкриємо ті ж таки рекомендації МакКінзі, тотам чітко прописано функції ФФУ при підготовці до Євро. Крім подачізаявки — що в них входить? Перше — тестування стадіонів. Один стадіонпротестували й назвали його «лігвищем ворога». Дуже об’єднувально дляукраїнських уболівальників. Друге — взаємодія з УЄФА. Створили Місцевийоргкомітет, де Лубківський займається своєю справою. Третє — цереалізація комерційних прав. Але залишається лише два роки. А ті, хтопрацював на виробництві, розуміють, що для реалізації куплених прав,потрібно як мінімум переоснастити виробництво. А це, залежно відскладності продукції, — час. Але поки що я не бачу, щоб правапродавалися. Отже ті, хто займатиме деструктивну позицію, з’їдять себесамі.

— А ви зустрічалися з Григорієм Михайловичем після вашого призначення?

— Ще ні. Стадіони тестувати рано. Один у Донецьку він ужепротестував. МОК працює. Зв’язок з УЄФА прямий. Комерційні права нереалізують. Потрібна допомога уряду? Будь ласка. Наші двері відкриті.

— Цього тижня в Україні перебував Марк Тіммер, який відповідає в УЄФА в тому числі й за стадіони. Ви зустрічалися?

— Так. У середу.

— І як його настрій?

— Його більше турбує львівський стадіон. Хоча мені здається, щокиївський має викликати більшу настороженість. По-перше, інший масштаб.По-друге, нове будувати легше.

І про політику...

— Рада скасувала місцеві вибори, але не назвала терміну їх проведення. Коли вони пройдуть?

— Дату буде визначено на зборах коаліції, яка це питання ще не розглядала.

— А ваша особиста думка, адже не остання людина…

— З погляду корисності для України, я проводив би місцеві і парламентські вибори в один день.

— Тобто аж у 2012 році?! А правова основа?

— Ну, якщо не буде дострокових виборів, то в 2012 році. Чи має цеправову основу — відповідь дасть Конституційний суд, а не я. Я кажу продоцільність для країни.

— Розмови про проведення виборів восени вам здаються нереальними?

— Чому? Вони мають право на існування.

— Партія регіонів виступає за зміну закону про вибори до місцевих рад. Яким ви його бачите?

— Районні, міські та обласні ради мають обиратися за змішаною системою: 50% — партійні списки, 50% — мажоритарка.

— Мажоритарні кандидати висуваються від партій?

— Ні. Вони прив’язані до міст, районів і можуть бутисамовисуванцями, кандидатами від громад і т.д. Тільки змішана системадасть справжнє, а не декоративне представництво відповідальних людей умісцевих радах.

— З цього приводу вже є консенсусне рішення коаліції?

— Цей напрям обговорювався за ініціативою президента України.

— У коаліції ця ідея може не знайтипідтримки в комуністів. До речі, судячи з заяв Симоненка, фракція КПУвже створює проблеми «Стабільності і реформам».

— У коаліції завжди багато проблем. А нашій — тільки півмісяця. Томупро реальність проблем можна буде говорити тільки за результатамиголосувань. От якщо не вистачатиме голосів, тоді це проблема. Але вонаможе бути пов’язана не тільки з комуністами, тому сьогодні я не хотівби когось виділяти.

— Однак пошук додаткових,компенсуючих голосів зараз ведеться. Зокрема в «Нашій Україні» є групатоваришів, засмучених своїм непотраплянням у коаліцію.

— Послухайте, ця група товаришів не схотіла зробити висновків зпереговірного процесу 2006 року. Тоді ми запропонували їм прем’єра, і,попри те що самі взяли вдвічі більше місць у парламенті, ми погодилисяна спікера. Але нам у відповідь запропонували першого віце-прем’єра іпершого віце-спікера. Якось нескромно це з їхнього боку було... Заразісторія з апетитами, що зашкалюють, повторилася. Мені симпатичнийпринцип поділу посад, закладений у попередній коаліції: політична сила,яка набрала більше за інших, отримує посаду прем’єра; друга — посадуспікера. Якщо їх у коаліції три, уточнюються нюанси. Але, за великимрахунком, більшість у парламенті має автоматично отримати партія, яканабрала на виборах голосів більше за інших. Перетягування туди-сюдидепутатів поодинці дуже небезпечне для країни з нерозвиненою економікою.

— У четвер КС почав розгляд питанняпро конституційність створення коаліції. Режим — письмовий. Процедура —скорочена. Сюрпризів чекаєте?

— Ми виконаємо будь-яке рішення. В одному випадку коаліціяпрацюватиме легітимно й надалі. В іншому — відбудуться достроковівибори, факт яких не буде для країни смертельним.

— Ви виключаєте дострокові вибори мера і міськради Києва?

— Я не відкидаю такого варіанта. Але днями прем’єр поставив чітке іясне завдання, а саме: що повинна зробити столична влада для киян, абице питання зняти.

— А якщо завдання не буде виконане?

— Тоді дивимося пункт перший. За великим рахунком, якщо в обраногомера немає культури управління мегаполісом, отже, треба чіткішевиписувати функції представницької влади та відповідальності держави.

— Тобто вносити зміни до Закону «Про столицю»?

— Так. Глава Київської адміністрації повинен від імені державизайматися вирішенням інфраструктурних проблем столиці — національнимиоб’єктами, метро, мостами тощо. А мер — своїми обов’язками, тобтокомунальними питаннями, життєзабезпеченням столиці. Повірте, не коженмер здатен працювати і мислити системно й масштабно. Бюджет Москви — 40млрд. дол. Це більше, ніж бюджет України. У Москві живуть 10 млн.людей. У Дніпропетровську, Донецьку, Одесі — у десять разів менше. Якщоуявити собі в солодкому сні, що ці міста або Київ отримали в пропорціїтакий самий бюджет, то в перші два роки вони не зможуть його витратити.Тому що втрачено розмах і досвід масштабного бачення проблем і їхньоговирішення. У Радянському Союзі цей досвід був. Міцні профі відновиликраїну після війни. Але до ринкових умов його носії адаптуватися незмогли. У ті часи будувати готель «Ялта», «Жемчужина» запрошувалиюгославів; «Космос» будували французи; «Метрополь» реставрували фіни… Вумовах ринку потрібні зовсім інші підходи, завдання і люди.

— А ви не вважаєте, що реальністьможе відкоригувати ваші стрункі плани щодо Євро-2012? Невідомо, що будез ціною на газ, а за нього платити потрібно. Пенсійний фонд ненаповниться. Там щось розіллється. Там запалає — у прямому чипереносному значенні... І все це вимагатиме «нецільових» витратспецфонду.

— Якщо ми не досягнемо результату з об’єктивних причин — це однепитання. Якщо через суб’єктивні — через неорганізованість, то це вжедуже погано.

— А якщо через нерішучість? Якщо уряд не піде на реформи, які об’єктивно неминучі і багато з яких об’єктивно непопулярні?

— То це буде самогубством. Розуміння цього є і в президента, і в прем’єра.

— Борисе Вікторовичу, пам’ятаєтеанекдот про лайнер, на борту якого п’ять басейнів, вісім бібліотек,шість кінозалів тощо? Він закінчувався словами стюардеси: «І от якщо цяшабатура злетить…». Дивлячись на кадрові підходи при формуваннівиконавчої влади, виникає два запитання: чи зможуть ці люди зважитися іпровести реформи; і чи зможуть вони втриматися від критичногосвоєкорисливого освоєння ввірених потоків?

— По-перше, уряд тільки почав працювати, і судити про якість цієїроботи ще зарано. По-друге, глобальні реформи ініціює партія, аімплементує парламент. А той, хто, як ви кажете, прагне до освоєннянепрозорих потоків, тим більше бюджетних, дуже швидко поповнить рядибезробітних. Крім того, ніхто за міністрами бігати й умовляти проводитиреформи не буде. Є спеціальний комітет, на базі якого зібрано найкращихфахівців. Вони зосереджені в робочих групах за напрямами. Зокрема яочолюю одну з них — з реформи реального сектору економіки. Першезасідання вже відбулося. Адже Євро-2012 — це тактичне завдання. Ареформа реального сектору — стратегічне.

Я пояснював нашим західним партнерам: уся Європа з 1945 року і далі,багато в чому завдяки американському Плану Маршалла, будувала реальнийсектор економіки. А в Україні, яка до 1991 р. була частиною РадянськогоСоюзу, будували соціалізм і військово-промисловий комплекс. Внаслідокчого на вільному ринку ми опинилися, за великим рахунком, ні з чим.Тепер, у результаті вступу до СОТ, ми відкриті для всього світу, аконкурентоспроможного виробництва у нас немає — реального секторунемає. Ми можемо скільки завгодно говорити про зону вільної торгівлі зЄС. А що ми туди продаватимемо на десятки мільярдів доларів? Черезшість-сім років нам уже й Росії, з якою в нас величезний товарообіг,нічого буде продавати. Ми навіть не вкладаємо гроші в технологіїсільського господарства, тоді як росіяни вкладають туди мільярди.

— В інавгураційній промові ВіктораЯнуковича була одна фраза, яка змусила пожвавитися: «Ми визначиликілька пріоритетів розвитку економіки». Але він їх так і не назвав. Ави можете назвати?

— Насамперед — агропромисловий комплекс. У цій сфері минедоодержуємо півтора-два десятки мільярда доларів. Ви навіть неуявляєте, наскільки ми відстали від світу в аграрному секторі. Країнавитрачає півтора мільярда гривень на аграрні вузи. При цьому в сучаснихагрогосподарствах працюють західні фахівці. А наші дивляться, як, чим інад чим вони працюють, а потім напиваються з горя. Томусільськогосподарські технології, інфраструктура села — це питання №1.

Питання №2 — недовикористані можливості нашого машинобудування. Увеликих обсягах нічого конкурентоспроможного ми не виробляємо. Але миможемо реанімувати кораблебудування, модернізувавши верфі. Вантажнеавіабудування — це теж ніша. Її можна освоювати тільки з росіянами. УЄвропу й Америку нас навряд чи пустять, але в СНД і в країнах третьогосвіту зі своєю продукцією ми можемо бути абсолютноконкурентоспроможними.

— Вам не здається, що корупція з’їсть які-завгодно починання?

— Боротьба з корупцією можлива тільки у прозорому законодавчомуполі. Від чиновника нічого не повинно залежати. Ніяких цих тендернихпалат із депутатами; божевільних зарегульованостей із реєстрацією тазвітністю бізнесу; заплутаного й нераціонального оподаткування. Цетільки
окремі підходи до боротьби на
держрівні.

— А на ментальному?

— Тут усе значно складніше…

— До речі, Борисе Вікторовичу, а як у вас із українською мовою?