Чи прийде Євро в сектор без газу? Погляд з Росії

Новорічний газовий шабаш почав потихеньку набридати. Ні, ясно, що цей серіал, що час від часу привертає увагу до теленовин, був тим дріб`язком, що не дозволив більшості народонаселення Росії і України остаточно піти в святковий сутінок. Спасибі йому за це. Але у міру того, як події всі розвивалися, а розв`язка все не наставала, якщо не сказати – віддалялася, посилені випитим і з`їденим думки стали охоплювати усе більш широкі ареали української дійсності, поширюючись на не зовсім, а то і зовсім не пов`язані з газом речі.

І докотилися, нарешті, до футболу.

В кожного з нас є своя думка по приводу міроустройства взагалі, і пристрої української влади зокрема. Про непростих умови становлення молодої желто-голубой демократії, про муки безконечних пошуків компромісу і про терніях на дорозі в загальному українському процвітанню, яке ось-ось неминуче настане в сусідських межах. Проте до Euro-2012 все це не має жодного відношення. Майже. Ну, кінчився газ разом з грошима. Буває. Ну, настала безмежна гласність, помножена на обмеженість всього іншого. Ну, прижився в капітанській рубці напівпорожньої баржі вічний тягни-штовхай. Так розберуться, витягнуть, виштовхають, нам-то що!

Є, проте, в медицині така штука – симптоми. І симптоми ці в даному випадку нехорошие. При тому, що сам випадок, поза сумнівом, медичний.

До чемпіонату Європи – три роки і п`ять місяців. Не можна сказати, що футбольний кінь на Україні зовсім не валявся. Але і зворотне стверджувати було б неверно. Кінь валився, а не валявся – так, мабуть, буде в самий раз.

Побудований стадіон в Дніпропетровську,  обов`язково буде здана арена в Донецьку. Підтверджуючи приказку “ламати – не будувати”, йде або вже закінчений демонтаж торгівельного комплексу біля стадіону “Олімпійський” у Києві. На 90 відсотків це заслуга окремих людей. Людей справи. Там же, де потрібні зусилля державної машини, поки що нічого не відбувається. Та і машиною той набір запчастин, що зветься  українською владою, назвати зараз складно.

До будівництва нової арени у Львові доки навіть не приступали. Але вже встигли розвестися на цьому грунті з австрійцями, передати підряд українській фірмі “Азовінтекс”, десять разів переглянути бюджет і прийти до виводу, що його не вистачить. Терміни здачі об`єкту за словами керівників “Азовінтекс” - липень 2010 року. Знаючи фортецю  української економіки і пунктуальність тамошніх володарів, в це беззастережно віриться. Хіба що з газифікацією стадіону можуть виникнути проблеми, але липень – час теплий, можна буде на перших порах обійтися і без підігрівання.

Що робити з львівським аеропортом, ясно не цілком. Поки це сарай з соціалістичним фасадом в рожевих колонах. І жодні фірми, ні австрійські, ні українські, для його реконструкції зараз не найняті. Взлетно-посадочную смугу потрібно категорично подовжувати, проте придатна для цього земля вже поділена на паї і роздана приватним львівським аграріям. Отже, її знадобиться викупляти. Ну, хоч за це голова не болить: із зайвими грошима на Україні, як відомо, проблем  немає.

Дніпропетровський аеропорт, за словами губернатора Дніпропетровської області, і зовсім близький до банкротства, хоча потребує реконструкції не менше, якщо не більше, ніж львівський або одеський. Аеропорту, звичайно, могла б прийти допомога з боку, але “сторона”, проте, сама урочисто поклала зуби на полку: той же губернатор оголосив, що із-за фінансових труднощів, викликаних кризою, Дніпропетровськ “заморожує підготовку до Euro-2012 на 6-8 місяців”. І те вірне – часу-то в міста, підготовлюваного прийняти 100 тисяч уболівальників, ще вагон! Та і слово “заморожує” з тим, що настало в країні безгаз`я звучить сповна в унісон.

Тим часом в Києві створено Головне міське управління по підготовці і проведенню фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Навіщо це було зроблено?Щоб вивести сам процес управління зі складу Головного управління пофізичній культурі та спорту адміністрації Києва. А навіщо його буловиводити? Або - якщо хочете - навіщо його було раніше туди вводити? Тахто ж його знає. Різним гілкам влади на Україні живеться нуднувато, томуперерозподіл чого-небудь поступово перетворюється там у легкунаціональну забаву.

Байка з тієї ж серії: у середині листопада 2008 року уряд Україниліквідув Національне агентство з підготовки до чемпіонату Європи зфутболу. Його завдання взяло на себе спеціальне Координаційне бюро вскладі секретаріату уряду. Ряд експертів з ходу назвали це великийдурістю і передрекли втрату ще кількох місяців, що характерно длябудь-якої зміни командування на марші. Голова ліквідованого органуЄвген Червоненко висловився ясніше: "Ліквідація Національного агентстваз підготовки до проведення Євро-2012 - це спроба усунути президентаЮщенка від підготовки до чемпіонату. Це однозначно політичний крок.Євро-2012 - важливий іміджевий проект, пов`язаний з набором балів доприйдешніх президентських виборів, на якому вигідно побудувати виборчийпіар президентських перегонів. Устранив агентство, очолюване людиноюпрезидента, уряд тим самим відсторонив президента від підготовчогопроцесу Євро-2012 ".

Нам не зрозуміти, як можна невимушено відсторонити відчого-небудь цілого президента. Тим цікавіше послухати думку самого"відстороненого". Не далі як наприкінці грудня Віктор Ющенко взяв та йоцінив виконану підготовчу роботу позитивно. Сказав, що "організаційнийетап позаду". Після чого суворо зажадав протягом січня остаточновизначитися, які чотири міста будуть приймати чемпіонат Європи. За триз половиною роки до турніру це дійсно важливо, з президентом непосперечаєшся.

Звичайно, знайшлося місце і критиці. Ющенко швидко пройшовся потим же аеропортам, і висловив деяку стурбованість будівництвомготельної мережі. На сьогоднішній день, за словами президента України,у країні відсутні 70 відсотків від запланованої кількості 5-зірковихготелів, і 55 відсотків - 4-зіркових. Що чимало, якщо замислитися. Продороги Ющенко нічого не сказав. Чи то тому, що предмет обговореннявідсутній, як такий, чи то тому, що в домі повішеного взагалі неговорять про шнури.

Після таких реляцій в голові сплив недоречно підгледений кадр знедавнього телесюжету. Обмінник в центрі Києва. "Свіжий" курс гривні -менше чотирьох рублів за штуку. Пару-трійку років тому було шість. Притому, що сам рубль - далеко не долар, і не євро, а також досить хвороблива валюта.

Завершуючи полотно широкими мазками, відзначимо: не визначенаостаточна місткість стадіону "Олімпійський", на якому запланованофінальний матч Euro-2012; президент ФФУ Григорій Суркіс незадоволений"виконавською дисципліною", невиконанням указів президента і постановуряду, він не виключає, що Україна може підготувати для чемпіонатуЄвропи тільки два міста; президент УЄФА Мішель Платіні періодичнопогрожує відібрати Euro у України і спантеличено поглядає в бік Польщі,де повно своїх негараздів.

Один мій знайомий на новорічні свята висунувся у бік Незалежної наавтомобілі. Повернувся з широко відкритими очима, зібравши по шляхуреакцію ледь не всіх українських даішників на газову проблему. Накожному посту москаля і його дружину досматрівалі, роздяга "доподштанніков". Поривались заглянути і глибше, а заодно розкритивнутрішню обшивку автомобіля. Ціну за порятунок від братського огляду вдусі гласності називати не соромилися: 100 доларів.

Думаю, Платіні варто врахувати цей досвід, якщо він все-такизбереться відняти Euro в України. Можуть і в підштанникі на митницізазирнути.

Евгений Дзічковскій, "Спорт-Експрес"