На базі Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ) в 1925 році за вказівкою Анастаса Мікояна в столиці Радянської України було вирішено створити найбільший в молодій республіці сучасний стадіон. Спорудження за проектом архітектора Перміловского зводилося на місці простенького ігрового майданчика поблизу Плеханівської вулиці під егідою Союзу Металістів. Тому назва виникла відразу ж – «Металіст».

12 вересня 1926, як повідомив у своєму жовтневому номері журнал «Вісник фізичної культури», стадіон в урочистій обстановці був відкритий. Можливо, з урочистостями трохи поквапилися, адже частина головної, західної трибуни ще стояла в лісах, а східна промальовувалася тільки в бетоні. І все ж, нам залишається лише заздрити небаченим темпам будівництва і непідробному ентузіазму жителів нашого рідного міста в ті буремні роки.

Журнал докладно висвітлив святкову церемонію:

«... Харківські металісти святкували відкриття свого нового стадіону, що є кращим на Україні. В результаті напруженої роботи виріс грандіозний стадіон, де всі робочі Петінки, і в першу голову металісти, зможуть тепер знайти розумну розвагу, відпочинок і зміцнити своє здоров`я.

Більше 8000 глядачів зібралися на відкриття і серед них закордонні гості: делегації англійських гірників і голландської молоді.

За звуком спортивної сирени на стадіон виходять понад 500 фізкультурників-металістів «усіх родів спортивної зброї».

Від імені Харківського райкому металістів т.Соловйов оголошує стадіон відкритим, т.т. Височиненко (ЦК КП (б) У), Буценко (ВУЦВК), Гаврилин (ОкрВК), Рабічев (ВУРПС), Блях (ВРФК), Кролевецький (Донбас), Димен (голландська молодь) та інші вітають металістів, відзначаючи велике значення стадіону як фізкультурного центру.

Після привітань почалася спортивна програма, де металісти наочно показали різнобічність своєї роботи. Після масових вільних вправ проведено біг на 60, 100 і естафета 4х100 м, де 2-й команді «Металіст» вдалося встановити нове вище всеукраїнське досягнення. Дуже цікаво пройшло перетягування каната, яке привернуло увагу глядачів. На зміну потім прийшли безшумні велосипедисти, показавши для початку на треку дуже хороші результати. День закінчився футбольним матчем «Металіст» (Харків) - Дніпропетровськ (збірна). Результат 2:2 ».

Повністю об`єкт був готовий тільки в кінці травня 1927 року, і тоді на стадіоні відбулося повторне, більш пишне свято відкриття. З того часу «Металіст» став головною українською футбольною ареною. Ситуація змінилася тільки в 1934 році, коли столицю України було перенесено з Харкова до Києва.

У первинному варіанті стадіон мав у своєму розпорядженні нестандартну (450 м) і не найрівнішу бігову доріжку, тому основні офіційні легкоатлетичні змагання поки що частіше проходили на «Червоному залізничнику» (на Іванівці). Зате навколо доріжки «Металіста» розташовувався єдиний у місті асфальтований велотрек з пологими віражами. У повоєнні роки він припинив своє існування, а єдиним нагадуванням про нього були до недавнього часу перші ряди трибун навколо поля, що мали відмінну від інших рядів похилість. А в наступному, 1927 році під трибуною почали діяти спортивні зали, що дозволяли проводити тренування і змагання з гімнастики, боротьби, важкої атлетики, боксу та інших видів спорту.

У довоєнні роки стадіон двічі змінював свою назву. Спочатку його перейменували на стадіон «ХПЗ», на честь заводу, який взяв над ним шефство. Потім він отримав назву «Зеніт». У 1941 році паровозний завод був евакуйований за Урал, де він налагодив випуск легендарних танків Т-34. А життя на стадіоні завмерло ...

Війна не пощадила стадіон. Обидві трибуни «Трактора» (таку назву він у ті роки мав) були практично повністю зруйновані. Відновлення футбольної арени почалося тільки в 1949 році. А вже з 1950 року на стадіоні стали проводити матчі чемпіонату СРСР. Тоді стадіон називався «Дзержинець», з 1956 року - «Авангард», а в 1963 році повернув свою першу назву - «Металіст».

Далі буде…