Середа. 21 липня. Познань. Міський стадіон. 13 500 глядачів. Другий кваліфікаційний раунд Ліги Чемпіонів УЄФА. Матч-відповідь. "ЛЄХ" (Познань, Польща) - Інтер (Баку, Азербайджан) 0:1 (перший матч - 1:0). По пенальті - 9:8.

Вболівальники, що вчора відвідали познанський стадіон, пережили справжню драму. Їх улюблена команда, у якої, здавалося б, не повинно було виникнути жодних проблем із представником Азербайджану після гостьової перемоги, вирвали путівку у наступний раунд кваліфікації Ліги Чемпіонів лише в серії післяматчевих пенальті.



Вважаємо зрозумілим, чому саме цей поєдинок, перипетії якого ми, звичайно, залишимо дещо в стороні, впав до нашого редакторського ока. Саме арену у Познані буде відкрито першою з польських стадіонів Євро-2012. 20 вересня на Міському стадіоні, який часто іменують "Лєх", відбудеться концерт легендарного Стінга. Тому цікавила не тільки і не стільки гра, як атмосфера на трибунах й готовність самого об`єкту. Бодай і по телевізійній картинці.

Звичайно, зі зрозумілих причин арена не була заповнена повністю. Стадіон ще знаходиться у завершальній стадії реконструкції. Проте й ті 13,5 тисяч "кібіцев" польського чемпіона створили на стадіоні прекрасну атмосферу. Особливо це відчувалося під час неймовірно драматичної серії післяматчевих пенальті. Гравці бакинського клубу, серед яких, до речі, немало знайомих українським вболівальникам облич (Мжаванадзе, Ломая, Канделакі, легендарний Пошкус), пробивали свої удари під шалений свист. А оскільки на обох заворотніх трибунах знаходились місцеві глядачі, то ви можете уявити, які секунди пережив кожен футболіст "Інтера".



Що не сподобалося, так це не найвдаліше розташування центральної ТВ-камери. Під час того, як грала перетікала до ближньої бровки, телевізійне око нависало ледь не над головами футболістів. Щось на кшталт тоттенхемівського "Уайт Харт Лейн". Дещо корчуватий газон все ж виглядав значно краще, аніж ті, що ми мали змогу спостерігати в ПАР під час матчів ЧС-2010.

Проте, як виявилося, навіть для байдужих до команд вболівальників футбол вийшов на перший план. Після першої длесятихвилинки, під час якої господарі змарнували чотири стовідсоткові моменти, промайнула думка, що за таке марнотратство не дурно було б й покарати (ах, господа, простите мне мой украинский, но на русском сие звучало бы куда более эффектно - А.Ч.). Так сталося на 84-й хвилині. Щойно вийшовши на заміну, Гіртс Карлсонс зрівняв рахунок в дуелі та перевів гру в овертайм.



...А далі. Далі був трилер у післяматчевих 11-метрових. Обидва голкіпери чудово відстояли в серії по п`ять ударів, але коли пішли удари до першого хибного пострілу, стали витворяти щось незрозуміле. Гіогрі Ломая (екс-"Карпати") взагалі почав якось невміло гадати траєкторію майбутнього удару.

До речі, 11-метрова позначка виявилася якоюсь травматичною. Два гравці господарів під час ударів пошкодили ліву ногу, а за рахунку 8:8, після свого влучного пострілу, на газоні залишився лежати півзахисник "Інтера" Браніслав Червенка. Причому так, що його довелося виносити з поля на ношах! Ви колись таке бачили?! З "точки" - на ношах...

Після цього настала черга голкіперів та розв`язки поєдинку. Ломая свій удар відправив у руки Которовскі (саме відправив; нічого неймовірного в тому ударі не було - А.Ч.), а його візаві реалізував пенальті, неначе справжній бомбардир!



Після матчу колишній гравець харківського "Металіста" Северин Ганцарчик скаже, що з такою грою його команді далеко не пройти. Відверто кажучи, наступний суперник поляків, празька "Спарта", виглядає відвертим і беззаперечним фаворитом дуелі за будь-якої гри "Лєха". Клас є клас.

Підсумовуючи гру, хочу сказати, що яким би не був за зовнішньою красою футбольний стадіон, ним все одно повинен правити футбол, та тими, для кого він існує. Польські вболівальники справляють чудове враження своє підтримкою. Аби ще з хуліганами впоралися...

P.S. От автора. Возможно Вам покажется слишком уж раздуто - мол, такие команды, а ты тут выписал целую телегу, но я повторюсь: мне было интересно взглянуть на этот стадион, на этих болельщиков. И помните, все вышенаписанное - лишь собственное мнение автора. А дальше можете топтать :-) Особенно за язык. Такой уж у меня украинский орган.