Вчора, в ефірі програми "Футбольний вік-енд", головний тренер збірної України Мирон Маркевич озвучив можливість натуралізації захисника "Металіста" Папа Гуйє:

 "Чесно скажу, що я хотів би бачити Гуйє у складі збірної України. Ми над цим працюємо. Необхідно лише його згоду. В принципі, згода вже є, але потрібно ще підтвердження. Я б дуже цього хотів. Тим більше, що він вже восьмий рік живе на Україні і вже чудово розуміє нас. І найголовніше - він хороший футболіст ".

На підставі вищевикладеного, кореспондент "Террикон" вирішив дізнатися, які бюрократичні заковики очікують у майбутньому потенційного українця.

 Для з`ясування вимог до охочих отримати українське громадянство, звернемося до Закону України "Про громадянство України".

Як свідчить стаття 9 цього нормативно-правового акту, для прийняття громадянства іноземців та осіб без громадянства, ті повинні виконати ряд умов.

 Перш за все, Гуйє необхідно відмовитися від громадянства іншої країни, тобто - Сенегалу.

Іншим важливим зобов`язанням є проживання на території України не менше п`яти років. Так і відповідно до правил ФІФА, футболіст може виступати за збірну іншої країни тільки після закінчення п`ятирічного терміну проживання на її території. Благо, з цим пунктом у Папа Гуйє проблем немає.

Зате складності можуть виникнути при виконанні наступної умови - володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі). Оскільки Папа Гуйє на такі недуги не хворів (є лише деякі проблеми із зором), найближчим часом 25-ти річному футболістові доведеться заглибитися у вивчення мови.

 З низкою інших вимог, що висуваються для іноземців, у харківського "Металіста" проблем виникнути не повинно. Тому, можливо, вже незабаром Папа Гуйє разом з іншими футболістами збірної буде співати гімн України, з чистою совістю тримаючи руку на серці.

 А закінчити цей матеріал хочу словами самого футболіста, які були опубліковані в жовтні минулого року в журналі "Футбол-Харків":

"Я завжди хотів грати тільки за збірну своєї країни. Ще коли жив у Сенегалі, то дуже ображався на тих, хто не хотів грати за збірну своєї країни, наприклад, на Патріса Евра. Саме тому я б не зміг прийняти пропозицію з української сторони.Що б тоді вийшло, якщо я в юності лаявся на футболістів, які не захотіли грати за свою збірну, а зараз вчинив би точно так само, як вони?! Це неправильно, і я б не зміг так вчинити. Це мій принцип ".

 Ось так-то ...