Денис
Кожанов став четвертим гравцем львівських «Карпат», викликаним до
збірної у 2010 році. Успішна гра галичан в чемпіонаті України та
єврокубках не могла залишитися поза увагою тренерського штабу головної
команди. Про це 2012ua.net повідомили у прес-службі ФФУ. Шок для дружини Кожанов − один із
лідерів атаки «Карпат», відтак не приховує, що сподівався на запрошення,
однак коли почув приємну звістку, все одно пережив легкий шок: «Я вже
почав планувати свої вихідні, коли зателефонував генеральний директор
клубу і повідомив, що мене викликано до збірної. Було дуже приємно і
водночас цілком несподівано. В першу чергу сказав дружині − вона теж
була в шоку від новини, потім подзвонив батькам: ті втішилися й побажали
удачі». Перше тренування Для Кожанова нагода
одягнути «синьо-жовту» футболку випала вперше у кар‘єрі - досі
півзахиснику не доводилося захищати честь країни: «Це дуже престижно і
водночас хвилююче. Коли приїхав на базу, то потрібен був певний час для
адаптації: все ж зовсім інша обстановка, інші люди. Коли виходив на
перше тренування − відчутно хвилювався. Однак вже після першого заняття
освоївся і тепер почуваю себе тут своїм». Божевільний матч у Львові Говорячи про свій
ігровий прогрес у клубі, що власне й стало причиною запрошення
футболіста до збірної, Кожанов віддає належне головному тренеру «Карпат»
Олегу Кононову: «Все, чого ми досягли на даний момент у Львові сталося
завдяки стратегії і підготовці нашого головного: з Олегом Георгійовичем
приємно й цікаво працювати». Матч-відповідь плей-офф раунду Ліги Європи
проти «Галатасарая» Денис називає найяскравішою подією у своєму житті:
«Просто божевільна розв‘язка - такий матч пам‘ятатимеш все життя.
Вважаю, що ми просто не повинні були програвати, адже контролювали гру, а
тут − цей гол на останніх хвилинах. Однак уболівальники допомогли нам
зробити диво. Хоча, як на мене, фінальний результат − закономірний, і
вийшли ми до наступного раунду цілком заслужено». Гра на атаку Атакувальна гра
«Карпат» допомагає Денису Кожанову легше адаптуватися до вимог збірної,
тренери якої також віддають перевагу наступальним діям: «Завжди легше
призвичаїтися, коли потрапляєш до команди зі схожим ігровим стилем. До
того ж тренування у національній команді дуже цікаві й нестандартні.
Тренери відпрацьовують з нами найсучасніші варіанти ведення гри і
різноманітні розіграші стандартних положень. Всі хлопці горять бажанням
втілити ці ідеї на полі. В такій атмосфері позитиву і завзяття хочеться
працювати якомога довше». Фланговий гравець Найбільш ефективно
Денис Кожанов діє на фланзі, тож саме на цій позиції і бореться за місце
у складі: «Я готовий зіграти і ліворуч, і праворуч − рішення залежить
від тренера. Однак саме край поля − це моя стихія. Опоненти у мене,
м‘яко кажучи, доволі непогані, конкуренція у головній команді − на
найвищому рівні, але я роботи не боюся, тож готовий працювати і доводити
тренерам своє вміння». Для себе і для клубу Денис навмисне не
проситиме дружину підтримувати його у Лодзі, оскільки хвилюватиметься як
вона діставатиметься пункту призначення. А от на матч у Києві родичі
футболіста вочевидь приїдуть. Для того, щоб потішити рідних, Кожанов
готовий чіплятися за свій шанс: «Така можливість може з‘явитися раз у
житті, тож треба докласти всіх зусиль, аби використати цю нагоду і
закріпитися у першій команді. Якщо, Дай Боже, вийде − це буде великий
плюс і для мене як футболіста, і для мого клубу. Тож найважливіше −
працювати і прогресувати».


























![header=[Додати] body=[До Google Reader або iGoogle сторінку] Add to Google](http://buttons.googlesyndication.com/fusion/add.gif)



