Від дня відкриття донецького стадіону минуло п`ять місяців, інтерес жедо нього досі не згасає. Причому таку зацікавленість проявляють не лишенаші співвітчизники, але й жителі інших «футбольних» країн.

18 січня на «Донбас Арені» побував редактор однієї з провідних газетФранції "La Croix" Ален Гіймоль. Він подорожує Україною, працюючи надциклом репортажів про те, як живе наша країна. Настав час писати проДонбас. А як говорити про наш регіон, не торкаючись футбольної теми?..

– Я не фахівець із футболу, але я фахівець по Україні. Знаю їїекономіку, політичну обстановку, культуру, – пояснив Ален. – У Франції,коли говорять про Донбас, часто подають інформацію в карикатурномувигляді. Адже що ми знаємо про регіон? Насправді лише дві речі: тут єшахти і футбольний клуб «Шахтар». Коли я був у Донецьку минулого разу,п`ять років тому, «Донбас Арени» ще не було. А зараз вона є, про неїбагато говорять, і я просто не міг не прийти сюди, оскільки футбол тутдуже важливий.

Алена Гіймоля, як професійного журналіста, цікавило все: місткість ісередня відвідуваність стадіону, кількість трибун та особливостідогляду за газоном, технічні можливості арени й тонкощі оренди лож,ресторанів. Дізнавшись, наприклад, про те, що на «Донбас Арені» длякращого проникнення сонячного проміння і вентиляції поля дах стадіонутрохи нахилений, Ален пожартував, що, мабуть, саме цей «нахил допомагає«Шахтареві» вигравати: м`яч скочується в потрібному напрямі».

Особливо екскурсанта цікавили спецпроекти для вболівальників, якіпропонує стадіон, а також вартість квитків. Ціною на останні він, доречі, був значною мірою здивований.

– «Донбас Арена» – це найкращий стадіон, який я бачив у Європі. Я можупорівнювати, адже живу за кілометр від «Стад де Франс». Але найбільшемене вразила вартість квитка на домашні матчі «Шахтаря»: 20 гривень –це ж усього лише 2,5 долара, – пояснює своє здивування пан Гіймоль. – Унас набагато дорожче! За такі гроші навіть до опери на верхні місця, депротягом вистави потрібно стояти, нахилившись уперед, не придбатиквиток.