Після численних попереджень УЄФА дає зелене світло чотирьом українським містам – організаторам матчів Євро-2012.

ГригорійСуркіс аж дотепер не радив, за кого голосувати. Та коли президентФедерації футболу України засідав разом із колегами з виконавчогокомітету УЄФА, вирішуючи, скільки українських міст годяться дляпроведення чемпіонату, момент йому здався цілком сприятливим. Вінскористався нагодою і порадив: за Юлію Тимошенко.

Давній,підкований політичний звитяжець, цей впливовий бізнесмен свою слабкістьдо білявої глави уряду висловив, звісно, непрямо. Але він настількиявно їй підігравав, що на Батьківщині тепер кожен знає: після січневихвиборів Суркіс хоче бачити в президентському палаці Тимошенко. А як жеінакше пояснити, що мільйонерка, яка на знак скромності, мов та жниця,залюбки заплітає волосся в коси вінком, змогла оголосити результатизасідання ще до того, як це стало відомо громадськості? На Мадейрі всеще готуються до прес-конференції, а Тимошенко вже патетично промовляє зтелевізора: «Сьогодні перемогла Україна, сьогодні переміг народУкраїни, отримавши право проводити Євро-2012 у всіх чотирьох містах».

Дляпередвиборчої кампанії Тимошенко той виступ став безцінним. І, можливо,у Фуншалі було немало функціонерів УЄФА, які цьому тільки пораділи.Тимошенко не зациклена на Заході так, як президент Віктор Ющенко, й незациклена на Росії, як її суперник Віктор Янукович. Вона пускаю в діюсвій шарм в обох політичних сферах, через що в країні, де половинапрозахідних українців і половина нащадків російських поселенців [так у тексті. – Прим. перекл.], вона обіцяє найбільшу стабільність. І нічого іншого УЄФА не бажає пристрасніше.

Щеніколи турнір не був таким політизованим. Союз європейських футбольнихасоціацій хоче неодмінно розширюватися на схід, тому-то він і довіривчемпіонат Польщі та Україні – попри нестабільну політичну ситуацію вколишній радянській республіці та структурні прогалини в обох країнах.Як би він тепер виглядав, якби визнав: Україна неспроможна поставититурнір на ноги?

Полегшення було відповідним. Після того, якСуркіс уранці доповів про статус-кво й повідомив по тому, як треба буденадолужувати згаяний час, комітет почав шушукати. Але, мабуть, суто длягодиться. Адже пані Тимошенко давно знала, про що скажуть після обіду:з сяючими обличчями оголосять, що поряд із польськими містами Познанню,Вроцлавом, Гданськом і Варшавою (матч-відкриття) підтверджуються ічотири українські: Львів, Донецьк, Харків і Київ (фінал). І осьпрезидент УЄФА Мішель Платіні, щоб продемонструвати вдоволення, вибираєкрасномовні слова. Француз коротко описує мотиви рішення дворічноїдавності, «коли ми захотіли передати прапор європейських змаганьСхідній Європі. То був стратегічний план». Далі він показує свою майжевчительську великодушність: «Ми завжди знали, що це непростий задум.Але Польща та Україна, незважаючи на світову економічну кризу, що тяжкопо них ударила, виконали всі критерії».

У випадку України необійшлося без художнього домислу: один стадіон досі в процесібудівництва, інший – на реконструкції, залізничні колії розбиті,автошляхи помережані вибоїнами, аеропорти надто малі, не вистачаєготелів і бракує грошей. Та попереду ще два з половиною роки, а звиклідо комфорту гості з Заходу все одно змушені будуть робити поступки. Бояк виявилось у Фуншалі, цей Чемпіонат Європи означає не лише футбол тагуляння. Він означає європейську політику.

Уельс теж хоче

Не зацікавились:Євро-2016 не пройде у Швеції та Норвегії. Їхні футбольні федераціївідмовилися від планів провести чемпіонат, після того як уряди обохкраїн відхилили фінансову підтримку на розбудову стадіонів у розмірі950 мільйонів євро.

Зацікавились: Під час Євро-2016уперше гратимуть 24 команди. Інтерес до проведення вже висловилаФранція. Крім того, обмірковують спільну заявку Шотландія, Уельс таПівнічна Ірландія. Охочі повинні подати свої кандидатури в УЄФА до 9березня 2010 року.

Оригінал статті