В офіційному путівнику до Євро-2012 від УЄФА знайшлося місце статті Саймона Харта і Павла Гогнідзе про найвидатнішого українського футболіста сучасності.

Найяскравіші досягнення Андрія Шевченка - медаль переможця Ліги чемпіонів УЄФА і "Золотий м`яч". Але капітан збірної України зберігає надію, що доля подарувала йому ще один показовий виступ: на Євро-2012, яке його країна проведе разом з Польщею наступного літа, 35-річна легенда сподівається гідно захистити честь своєї батьківщини, адже цей турнір буде його "лебединою піснею" на міжнародному рівні.

- Євро-2012 - дуже важливий захід для України, і не лише з точки зору розвитку футболу, але й для розвитку країни і нашого народу, - розповідає Андрій. - Упевнений, Україна відмінно підготується до цього турніру, адже континентальний чемпіонат - предмет національної гордості для України.

Справедливо, що саме Шевченко згадує про національну гордість, адже, напевно, жоден інший футболіст не зробив стільки для підвищення престижу України з моменту надбання її незалежності від Радянського Союзу. До того ж збірна України з Шевченком в статусі суперзірки дісталася до чвертьфіналу чемпіонату світу 2006 року, вперше потрапивши туди в якості національної команди незалежної держави.

Шевченко зберігає спогади про тріумф шестирічної давнини, і вони й зараз надихають його до штурму нових вершин на Євро - першому для України.

- Чемпіонат світу, поза сумнівом, є найкращим спогадом в моїй кар`єрі, - зізнається переможець Ліги чемпіонів і лауреат "Золотого м`яча". - Сам вихід до фінального турніру чемпіонату світу став великим досягненням для нас, адже ми тоді вийшли з групи і дісталися чвертьфіналу, поступившись лише майбутнім чемпіонам світу! Я буду дуже радіти, якщо Україна пройде такий же славний шлях і на рідних полях.

Ніколи не забуду підтримку уболівальників 2006 року - ми відчували її навіть у Німеччині, брали участь в «телемостах» з батьківщиною, з радістю спостерігали, як нація об`єдналася навколо футболу. Після того, як ми вибили Швейцарію в 1/8 фіналу, в кожному українському місті спалахнули салюти!

Навіть салюти і фейєрверки можуть здатися маленькими на тлі тієї хвилі ейфорії, яка охопить Україну під час самого чемпіонату Європи. Вперше великий футбольний турнір пройде в Східній Європі, і Шевченко говорить, що для його народу це буде епохальна подія.

- Українці доклали дуже великі зусилля, щоб прийняти Євро, і для українського народу це буде прекрасна можливість показати свою культуру й наблизитися до європейських стандартів.

2012 роу Україна відмічатиме 20-річчя першого матчу в історії своєї збірної, і Шевченко по праву є одним з її старожилів: він є гравцем національної команди з березня 1995-го, коли 18-річним вийшов на поле в хорватському Загребі. Нині ж Андрій - ветеран, він став першим у збірній України, хто провів за неї 100 матчів, зігравши проти канадців в 34-річному віці. В його серці збірна перебуває поряд з "Динамо" і "Міланом" - клубами, де він досяг слави.

- В "Динамо" ми були дуже близькі до нашої мрії - виграти Лігу чемпіонів, і в мене залишилися щасливі спогади про той час. У нас був величезний ентузіазм, стадіон завжди заповнювався повністю, і та команда була дуже хороша, - говорить Андрій. - "Динамо" для мене рідний клуб, де я почав тренуватися в дитинстві, мріючи про великий футбол. "Мілан" - клуб, де я зрозумів, що мрії збуваються, адже грав у великому клубі й чемпіонаті, виграв "Золотий м`яч".

Тож саме ці два клуби зіграли найбільшу роль в моїй кар`єрі, вони доповнюють один одного. Без "Динамо" не було б гравця Шевченко, без "Мілану" гравець Шевченко не досяг би такого міжнародного визнання.

Андрій мріє зіграти у фінальному матчі Євро в Києві, хоча він і визнає, що це - неймовірно важкоздійсненна мрія. З того часу, як українці програли грекам путівку на ЧС-2010 в Південній Африці, вони не грали офіційних матчів.

- Як господарі Євро, ми уникнули кваліфікації, не грали офіційних ігор, тільки товариські, - розмірковує Шевченко. - В цьому є й плюси, і мінуси, адже нам бракує конкурентної напруженості, необхідної для кожного колективу. Але Україна має багато хороших, молодих, перспективних гравців нового покоління. Тренерський штаб веде роботу з підбору складу, який награється через товариські матчі.

Одним з героїв дитинства Шевченка завжди був Блохін - володар "Золотого м`яча" 1975 року. Він повернувся на посаду головного тренера української збірної після того, як залишив її 2008-го.

- Передусім, Блохін є великим гравцем, який вписав своє ім`я в історію українського, радянського і світового футболу, - говорить Шевченко. - Це людина, чий внесок у розвиток гри не можна переоцінити. У нас дуже добрі стосунки. У кожної людини є свої риси характеру, але ми добре розуміємо один одного як у професійному, так і в особистому плані. Так, він вимогливий, він суворий, у нього дуже специфічне бачення футболу, і команді іноді буває нелегко з ним, особливо молоді. Але це добре.

Він встановлює високий стандарт роботи і дуже вимогливий по відношенню до всіх без виключення.

Блохін-гравець допоміг "Динам" виграти Кубок володарів кубків у 1974/75 і 1985/86 роках, у складі збірної СРСР виступав на двох Кубках світу. Шевченко згадує Блохіна, Беланова і Заварова як ідеалів, на яких рівнявся з юності, - йому було 11, коли він стежив за своїм перший великим чемпіонатом - Євро-1988, на якому Радянський Союз (з великою кількістю українських динамівців) зайняв друге місце. Покоління Шевченка стало своєрідним містком між різними періодами історії українського футболу.

- Наше покоління також залишило свій слід в історії гри, і тепер молоді українські футболісти дивляться на нас, як на своїх героїв, - говорить Шевченко.

Великі надії він покладає на молоде покоління - у тому числі, на Богдана Бутка і Дениса Гармаша, які допомогли Україні перемогти на чемпіонаті Європи серед юнаків до 19 років 2009-го, який проходив в Україні. Ці хлопці "озолотилися" на юнацькому рівні, а зараз грають в національній збірній. І Шева не самотній у своїх надіях відносно вітчизняного футболу. Любителі футболу по всій Україні молитимуться, щоб нове покоління героїв вийшло на авансцену якраз до старту Євро-2012. Місце Шевченка в пантеоні забезпечене. Прийшла черга і новому поколінню українських гравців - Ракицькому, Коноплянці, Мілевскому і компанії - зробити рішучий крок до визнання.